Більшість людей прекрасно інформовані про десять заповідей і про те, що ми не повинні захотіти чужого. Це може відноситися до чого завгодно, від пари модних туфель до чужого подружжя. Але чи можна заборонити собі бажання? І як більш глибоке розуміння питання може допомогти зберегти вірність в шлюбі?
Забажати і захотіти чогось – це різні речі. Так влаштований мозок: помітивши щось, що йому дуже подобається, він починає цього хотіти, навіть якщо це чуже, а у нас і так є щось подібне.
Відчувати бажання нормально. Важливіше, що ми з бажанням робимо.
Більшість розуміє, що брати чуже неправильно з багатьох причин, і свідомими (хоча часто і не усвідомленими) зусиллями зупиняє себе. Якщо ж говорити про заповідь «Не пожадай», то її суть, полягає трохи в іншому.
Розуміння цієї різниці вплине на те, чи буде подружжя зберігати вірність один одному. Внутрішня сексуальність не має ні найменшого поняття про концепцію моногамії, моральні принципи або Божі заповіді.
Та частина нашого мозку, яка відповідає за сексуальне бажання, розуміє тільки те, що бажання виникло: «Хочу, і все тут»
Так що якщо раптом задумалися про зраду, яка потенційно може зруйнувати шлюб, згадайте десяту заповідь. Так, хотіти чогось природно, це не робить вас поганою людиною.
Але захотіти чогось означає переконати себе, ніби ви маєте право на те, що вам не належить.
У момент, коли ви говорите собі: «Я заслуговую отримати те, чого мені хочеться, а мені хочеться ось це, хоч воно і не моє», ви переходите тонку, але чітку грань між «захотів» і «вирішив взяти».
Десята заповідь покликана нагадати нам саме про це: ми повинні акуратно вибудувати кордон для себе. Особливо якщо мова про те, щоб почати відносини, нехай навіть і на одну ніч, з іншою людиною, якщо у нас є партнер.
Це розуміння може не просто уберегти від кроку, про який ми з великою ймовірністю будемо потім шкодувати. Воно може врятувати шлюб.
