Набряк, або едема (лат. oedema) – це патологічне збільшення тієї чи іншої ділянки тіла внаслідок затримки рідини у м’яких тканинах організму. Вважається, що справжня набряклість розвивається у разі накопичення понад 2 літрів “зайвої” рідини. Важливо розуміти, що сама собою едема не є захворюванням – це лише симптом. Але своєчасна і правильна діагностика причини набряків дозволить розпочати ефективне лікування та уникнути тяжких наслідків.
Зайва рідина, яка затримується в міжклітинному просторі та “наповнює” набряки, – це зазвичай вода, але в ній може бути білок. Перший рівень класифікації набряків поділяє їх на:
- локальні – з’являються у якомусь певному місці, несиметричні (наприклад, набрякає одна рука чи одна нога, лише губи, лише повіки тощо);
- генералізовані – охоплюють більші ділянки тіла. Вони більш рівномірні (набрякають обидві ноги, все обличчя, живіт тощо) і виникають через небезпечніші причини, ніж локальні.
Крім того, набряки поділяються на лімфатичні й динамічні, явні та приховані, справжні та помилкові (хибні) тощо.
Як розпізнати набряки
Явні набряки розпізнаються просто – за припухлістю, яка добре помітна візуально. Якщо набрякли ноги – взуття стає тісним.
При натисканні на явний набряк може залишитися ямка, тобто шкіра “розправляється” не відразу після натискання, а лише за кілька секунд, але такі ямки виникають не завжди. Крім того, шкіра у місці явного набряку, особливо тривалого, стає більш сухою та гладкою (“натягується”), знижується її чутливість. При вираженій едемі шкірний покрив блідне або набуває синюватого відтінку.
Приховані набряки розпізнати складніше. Їхня небезпека полягає в їхній неочевидності: виникають вони з серйозних причин, але людина може довго не помічати симптомів. Ознаки прихованих набряків:
- збільшення маси тіла;
- рідкісне сечовипускання та/або зменшення об’єму сечі;
- збільшення об’єму живота;
- відчуття “тяжкості” в руках та/або ногах.
Важливо! Часто симптоми прихованих набряків списують на “нешкідливі” причини, такі як недостатнє або надто рясне питво, набір маси тіла через неправильне харчування або гіподинамію. Це дійсно може бути правдою, проте необхідна правильна діагностика. Наприклад, якщо причина набряку у порушенні лімфостазу – існує ризик розвитку сепсису. А своєчасна діагностика “ниркового”, “печінкового” або “серцевого” генералізованого набряку дозволяє оперативно розпочати лікування серйозного захворювання і не допустити його розвитку та ускладнень.
Причини та діагностика набряків
Єдина причина всіх набряків – порушення водно-сольового балансу в організмі, тобто “рівноваги” води та електролітів (особливо натрію, але також калію, магнію та ін.). Набряклість може виникнути як через уповільнення відтоку рідини, так і через збільшення її кількості. Якщо при цьому в організм надходить додатковий натрій (сіль, мінеральна вода) – едема посилюється.
Порушення водно-сольового балансу може бути пов’язане з багатьма захворюваннями. Розглянемо основні з них, а також їхні причини та методи діагностики.
Ниркова недостатність
Ниркова недостатність виникає з різних причин – пієлонефрит, гломерулонефрит, сечокам’яна хвороба (СКХ), травми нирок, вроджені аномалії тощо. Коли знижується фільтраційна здатність нирок – знижується діурез (утворення сечі), а зайва рідина затримується в організмі. На ранній стадії ниркової недостатності набрякають тільки ноги, а на пізніших едема поширюється по всьому організму.
Діагностика обов’язково включає загальний аналіз сечі, а також, за необхідності – аналізи на креатинін і сечовину, електроліти, біохімічний аналіз крові, УЗД нирок та ін.
Серцева недостатність
Серцева недостатність може бути пов’язана з ішемічною хворобою серця (ІХС), артеріальною гіпертензією (АГ, підвищеним тиском), кардіоміопатією, інфарктом, вадами серця та ін.
Коли знижується скорочувальна здатність міокарда (серцевого м’яза) – порушується кровообіг. Внаслідок цього плазма просочується крізь судинну стінку, що й спричиняє набряк. Якщо уражена ліва сторона серця – набрякають легені, а якщо права – кінцівки.
Діагностика – аналізи крові й сечі (загальні та біохімічні), ЕКГ, УЗД серця, рентген грудної клітки, коронарна ангіографія та ін.
Гіпотиреоз
Це стан, за якого знижується вироблення гормонів щитовидної залози (ЩЗ). Гіпотиреоз може розвинутись через дефіцит йоду, аутоімунний тиреоїдит, порушення функції гіпофіза, видалення ЩЗ або її частини.
Практично “обов’язковим” симптомом гіпотиреозу є затримка рідини в організмі. Набряки у цьому разі пов’язані з уповільненням обміну речовин на тлі нестачі гормонів “щитовидки”.
Діагностика – аналіз крові на тиреотропний гормон (ТТГ). За необхідності призначаються й інші дослідження – на гормони ЩЗ Т3 та Т4, загальний та біохімічний аналізи крові, аналізи гормонів ЛГ та ФСГ, визначення рівня заліза, ліпідограма (холестерин / тригліцериди) тощо.
Інші причини та лікування
Набряклість також може виникати у зв’язку з алергічними реакціями, хворобами печінки, цукровим діабетом, ураженнями вен (варикоз, тромбоз тощо), онкологічними захворюваннями, вагітністю та ін.
Лікування набряків завжди спрямоване на усунення причин їхнього виникнення. Наприклад, за серцевої недостатності лікар призначить певні діуретики (сечогінні засоби), щоб зменшити “перевантаження” серця зайвою рідиною. За захворювань вен нижніх кінцівок буде призначено носити компресійний трикотаж. За хвороб щитовидної залози – замісна гормональна терапія (ЗГТ). За ниркових захворювань – спеціальна дієта тощо.
Головне – не займатися самолікуванням хронічних набряків, оскільки у цьому разі практично гарантовані важкі ускладнення.
Бережіть своє здоров’я!
